Сусупільно-економічні та духовні передумови виникнення філософї в країнах Сходу.

Передумовами виникнення філософії в країнах сходу були: 1) стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; 2) поява товарно-грошових відносин; 3) виникнення держави; 4) зростання опозиції традиційниій релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5) розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, наобхідність логічного і абстрактного осмислення Філософія країн Сходу ма ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед чиновницько-бюрократична система в Китаї та кастовий лад в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій

Китайська філософія та її основні напрями. Даоизм та конфуціанство.

На думку даосистів людина і весь світ породженням «дао» Вона частина природи і повинна іти шляхом «де» (доброчинності) Це означа що життя повинне здійснюватися у відповідності з природою Філосоія даосизму - це, перш за все прямування по шляху вказаному природою Для цього потрібно дотримуватися недіяння, розслабитися, щоб бути в гармонії світу, активність якого визначаються взамодімю двох начал ян та інь Філософія даосизму носила переважно містичний характер Основний зміст конфуціанства викладений у книзі «Лунь юй» В цілому ідеалістисна концепція конфуціанства мам виразний етико-гуманістичний характер Ідеї Конфуція полягають у повазі до старших за віком і за матеріальним сьановищем правителі держав мають бути людбми мудрими, подавати приклад високоморальної поведінки Людина повинна бути ввічливою справедливою пізнавати світ через засвомння добродійних чинників Конфуцій перший філософ, який побудував систему етичних поглядів, обгрунтовувючи їх ученням про соціальну природу людини Бути людиною у своїх вчинках - головна вимога Конфуція до індивідаОсновні заповіді: допомагати іншим досягнути те, що бажамш сам досягнути; чого не бажамш собі не бажай і іншим Моїсти вважали, що народ приречений на нещастя, бо на нього мають вплив три лиха: голод, холод, важка праця Вони вважали, що необхідно скасувати рабство, позбутися багатих ліквідувати війни Моїсти першими поставили питання про виникнення держави Вони вважали, що правителі повинні жити скромно а не дбати провласне збагачення

Філософія Стародавньї Індії.

Веди - збірники записів міфологічних текстів та релігійних гімнів Складаються з трьох частин Ригведа - збірка гімнів, Брахмана - сто шляхів - креівництво ведичного ритуалу Упанішада - містить основи староіндійського релігійно-філософського мислення у ведах видно звязок між філософію, релігію та міфологію Найбільш відомими напрямами в Стародавній Індії були джайнізм, буддизм, чарвака та його Джайнізм: 1) визнання двоїстості природи особи (матеріальної та духовної) 2) їх зднання за допомогою приводить до виживання індивіда 3) у кожного індивіда ма місце боротьба доброї та злої карми 4) особа здатна звільнитися від злої карми у джайнізмі понняття про «три коштовноті» їх стуь 1) вірне розуміння 2) вірне пізнання 3) вірне життя буддизм - це впливове ідеалістичне вчення в стародавній індії, яке згодом разом із християнством та ісламом перетворилися в одну з світових релігій Буддизм розглядам світ як диний потік матеріальних і духовних елементів Потік неперервно змінються, внаслідок чого реальність стам процесом вічного і неперервного становлення Вершина досконалості досягамться шляхом самоспоглядання та самозаглиблення, кінцевою метою яких м стан вічного блаженства нірвана Філософія чарвака виступала проти вед Основою світу за цим вченням м вогонь, повітря, вода і земля смерть - кінець усьому, нема ні душі ні карми страждання та насолода - основні фактори людського буття мета людини - бгатство та насолода Йога - шлях практичного змднання людини з Богом Філософія йоги спирамться на положення про медитацію - ізоляція думки та відчуттіввід зовнішнього світу Подолання карми (закон вдплати який ді при переселенні душі)

Антична філософія.

Демокріт основну увагу приділяв питаннім походження людини, соціально-етичним та політичним проблемам він зробив спробу зясувати походження держави та суспільства З точки зору Думокріта люди походять з природи, яка була їх колискою Щою запобігти небезпекам люди обмднувались, встановлювали певні закони, домовлялися про обмеження деяких своїх прав для Демокріта власність мала сенс, якщо вона накопичувалась власною працею, тому, що прибутки отримані несправедливо руйнують доброчесність Універсальними правилами моральностями ним визнаються такі як досягнення доброї думки, життвої рівноваги та поміркованості Сократ - більшу частину свого життя проводив на майданах він вступав розмову з кожним, хтобажав вести бесіду з ним Сократу належить вислів Я знаю лише те що нічого не знаю Політичні погляди Сократа грунтувались на впевненості, що влада повинна належати кращим, тобто справедливим і мудрим, які зжатні оволодівати мистецтвом управління державою Сократ вчив, що той хто знам що таке добро обовязково чинить добро, а той хто чинить зло або не знам що таке добро або творить зло з метою кінцевої перемоги добра над злом Учень Сократа Платон виходив з того що індивід не може задовільнити всі свої потреби Платон будував теорію «ідеальної держави» він вважав державу суспільним утворенням трьох соціальних груп правителів, воїнів, ремісників і землеробів Він ввів такі терміни аристократія (ідеальна держава), тимократія (влада кількох осіб, які спираються на силу), олігархія (влада кількох осіб, що спираються на торговців та лихварів), демократія (влада демосу) держава повинна діяти на благо суспільства На думку Арістотеля держава зумовлена обмктивними життвими потребами людей Тільки вона забезпечум роквіт особистості Форми державного устрою Арісотель поділяв на правильні (монархія, аристрократія) та неправильні (тиранія, олігархія і демократія) основою аристрократії м добропорядність, олігархії - багатство, демократії - свобода Ціцерон, Сенека , Лукрецій Кар, Марк Аврелій зробили чимало для розвитку політичної думки Стародавнього світу

Філософія Середньовіччя.

Аврелій Августин у свому вченні запропонував цілісну картину світу, він створив терію особистості, спрямованої до ітсини та добра він закликав людину до праці надихав її на успіх Зміст добра надаться заповідями Гріховне суспільство або не зна вищого закону або не може його здійснити Він вважав що сил людини щоб врятувати душу не достатньо їй потрібна вища благодать Августин ввадав що держава - це різновид зла Вчення Августина справило на розвиток християнських концепцій Фома аквінський головну мету і виправдання держави вбачав у збереженні суспільної злагоди та миру,які досягаються наданням кожній людині прийнятних умов для існування, засобів для морального і духовного розвитку, що допомагають державі у духовному вихованні справжнього християнина Влада монарха на його думку повинна бути мднальним началом і спиратися на мудрітсь правителя, кяий мам ставитися до управління як до мистейтва і бути творцем Аквінський вважав великим гріхом виступи проти влади, намагався обгрунтувати зверхність церкви над світською владою

Філософія епохи Відродження

Н Макіавеллі у свому творі «Володар» стверджував, що головною причиною бід тогочасної Італії була її політична роздробленість, подолати яку могла б сильна державна влада Всі фундаментальні положення про державні структури повинні базуватися на конкретних ситуаціях, бо не мам ідеального ладу поза часом іпростором, а м тільки лад адекватний конкретній ситуації Правителям він радив постійно піклуватися про зміцнення держави й заради цього вважав доступним всі засоби навіть і злі вчинки Еразм Роттердамський відшуковум у Святому письмі, насамперед гуманістичні його елементи Він наполягав на поверненні до ранніх форм християнства, виступав за переклад Біблії з латині на зрозумілу народові мову Це приводить до йго конфлікту з схоластичним вченням Ці суперечки вказані у його творі «Похвала глупості» Томас Мор обіймав в Англії пост лорда-канцлера Виступа автором проекту ідеальної держави Він був прихильником соціалістичної (такої, що базуться на суспільній власності і рівності усіх громадян) організації суспільного життя (твір «Утопія») Такі уявлення, які лише змальовували ідеалістичний ідеал без наукового обгрунтування реальних шляхів його досягнення називали утопічним

Філософія Середньовічного Сходу.

Вчення про буття Для неоплатоніків світ явля собою драбини, на першому щабля якої - Бог, він першопричиною всього буття Другий щабель - церозум Третій - душа Четвертий - тіла Згідно поглядами неоплатаноків душа виявля найкращі свої якості здатність мислити, гармонію вона отримум від розуму, а тіло завдяки душі одержум форму Знаметим філософом був Іоанн Дамаскін, він написав наукову працю «Джерело знань», в якій слова вчення світло, неуцтво - темрява Дамаскін дав наукове визначення філософії, наголосив на важливості таких її рис: філософія знання про природу сущого, філософія - початок усіх наук і мистецтв, бо філософія - це любов до мудрості Мета життя на думку неоплатаніків у тому, щоб звільнити розум, дух від пут матерії і зднатися з диним розумом Джерело добра - розум, джерело зла - тіло В розвитку філософської думки Візантії 10-11ст слід зазначити дві тенденції - раціоналістично-догматичну і містично-естетичну Для першої характерним інтерес до зовнішнього світу Для другої - інтерес до внутрішнього світу

Філософія нового часу (Бекон, Декарт).

Френсіс Бекон у поясненні суспільства був ідеалістом і виступав прихильником абсолютної монархії, багато писав про розвиток торгово-промислових прошарків суспільства того часу Головною його працею «Новий Органон» яка була написана на противагу праці Арістотеля «Органон» Основною задачою філософії Бекон вважав завоювання природи и вдосконалення людського життя. Знання стае силою, якщо воно спираться на дослідження явищ природи и пізнаням її законів. Предметом філософія повинна буити матеріяБекон - засновник матеріалізму Рене Декарт багато уваги приділяв зясуванні природи людини Він вважав, що як матеріальна істота людина це машина Тіло її дім за законами природи Причому ця діяльність відбуваться без участі душі Водночас Декарт різко протиставляв людину іншим істотам Людина не просто тіло а й розумна душа Завдяки душі людина здатна підпорядкувати собі тіло Р Декарт порушував проблему штучного відтворення людської істоти побудови такого її аналога який би нічим не відрізнявся від неї Але Декарт вважав, що якби навіть вдалося створити машину подібну до людини, то між ними існувала би принципова відміність Декарт відходив від гуманістичного ідеалу, проголошеного мислителями Відродження З т очки зору Декарта людина не може претендувати на те, щоб бути центром світу Головний твір «Міркування про метод»

Французькі матеріалісти 17-18 ст. (Дідро, Гельвецій, Гольбах, Ламетрі)

Свое понимание человека французские материалисты противопоставляли религиозно-философской антропологии, решительно отвергали дуалистическую трактовку природы человека как сочетания телесной, материальной субстанции и нематериальной, бессмертной души. Стремление к последовательно материалистическому решению проблемы человека получило яркое выражение в сочинениях Ламетри, Дидро и Гельвеция Лейтмотивом их философской антропологии является положение о материальном единстве человека, теснейшей зависимости "способностей души", всех психических процессов, начиная с ощущения и кончая мышлением, от нервной системы и мозга, от состояний "телесной субстанции". В соответствии с такой точкой зрения смерть тела рассматривалась как причина прекращения всей психической деятельности человека, как естественное и закономерное завершение земной жизни, единственно возможной и реальной. Материалистическое решение психофизической проблемы, отвергавшее теологический спиритуализм и религиозно-философский дуализм, отличалось вместе с тем механицизмом. Однако механицизм французских материалистов не следует трактовать буквально, упрощать их воззрения на человека. Последний понимался не как обычный механизм или машина, а как инструмент природы, наделенный способностью ощущать, чувствовать и мыслить. Поэтому особый интерес проявляли философы-материалисты к физиологии, к изучению нервной системы и мозга как материального субстрата психики. "эгоистическая мораль" французских материалистов 18 в., как нередко ее именуют, не только не была чужда общечеловеческим нравственным ценностям, а напротив, предполагала гуманизацию межличностных отношений. Дидро занимал в этом вопросе несколько иную позицию. Важнейшим проявлением морального чувства, которым природа наделила человека, Дидро считал стремление к добродетели, к взаимной любви и поддержке. Но прирожденная склонность к добру не исключает, по его мнению, необходимость морального воспитания. Последнее развивает и укрепляет "естественную" добродетель, формирует у людей высокие нравственные качества. В целом учение французских философов-просветителей о человеке имело гуманистическую и демократическую направленность, оказало значительное влияние на дальнейшее развитие материалистической антропологии.

Англійський матеріалізм 17-18 ст. (Гоббс, Локк)

Гоббс вважав, що кожен народ в свому розвитку прожодить дві стадії Державній стадії переду природний стан Головною рисою природної людини м прагнення до блага і власного самозбереження Звідси неминуче зіткнення інтересів, війна всіх проти всіх На першій стадії пану природн право кожної людини задовольнити власні потреби, в природньому стані люди робили все, що їм заманеться Щоб позбутися стану війни всіх проти всіх люди приймають рішення про громадянський мир Вони укладають договір, через який приходять до громадянського стану головною ознакою громадянського стану наявність держави Свою силу і повноваження держава отриму від своїх громадян Однак уклавши договір народ переста бути вільним а державний правитель ста диними носім державної волі Поділ влад веде до громадянської війни вважав Гоббс Найкращою формою правління він вважав монархію Головним чинником державного ладу він вважав силу, а тому виправдовував насильство правителя Гоббс вважав, що потрібно заборонити всі партії, ввести цензуру Виступав проти демократії Вважав, що необхідним інститутом людського життя релігія Джон Локк спирався на теорію природного права і на суспільного договору, на перший план висунув аргументи, які доводили право народних мас на революцію На його думку виникнення суспільства було наслідком досягнення спільної згоди, що обмежувала свободу кожної людини Основою виникнення держави м приватна власність Локку належить економічне тлумачення зародження держави, а й ідея поділу влади на виконавчу та законодавчу, а також ідея її змінюваності

Філософія Канта.

Иммануил Кант родился в 1724г в Кениксберге. Здесь же учился, стал ректором университета , писал свои труды и умер в 1804. Он был не только фил, но также крупным ученым в обл естествознания. Преподавал.Фил развитие К. делится на 2 периода. В перв. период (до нач. 70-х гг) пытался решать ф пробл - о бытии, фил природы, религии, этики, логики исходя из убеждения, что ф. м.б. разработана и обоснована как умозрительная наука. (без обращ к опытным данным)Во 2-й пер (критический) пытает ся строго отделить явления от вещей в себе. Последние не могут быть даны в опыте. Вещи непознаваемы. Мы позн. лишь явления или тот способ, кот. эти вещи в себе действуют на нас. Это учение - агностицизм. Кант называл его "критикой разума". Это учение ограничивает разум, поскольку оно отказывает ему в познании сущности вещей. Развивая эту критику Кант пытался выяснить источники различного вида знаний - научного и философского выяснить на чем основывается достоверность знаний. 3. исследовать формы и категории научного мышления...Учение "Крит фил" сформировалось к началу 80-х гг. Оно изложено в тракт. " Критика чистого разума" - 81, "Критика практического разума" - 88 и "Критика способности суждения" - 90. (теор познания, этика и эстетика (учение о целесообр. в природе) соответственно)Познание начинается с того, что "вещи в себе" возд. на наши органы чувств и вызыв ощущения. Это конечно материализм. Но дальше К. - идеалист. Идеализм состоит в убеждении, что ни ощущунеи нашей чувственности, ни понятия и сужд. нашего рассудка, ни понятия разума не могут дать нам теорет. знания о "вещах в себе" (ввс). Достоверное знание сущ - это математика и естествознание. Истины этих наук всеобщие и необходимые. Но это не есть знание о ввс, а только о свойствах вещ. к кот. приложимы формы нашего сознания: ощущ, понятия. Ввс принципиально непознаваемы.Учение о знании. Опирается на теорию суждения. Знание всегда выраж в форме суждения, в кот мыслится всязь между двумя понятияим - субъектами и предикатами суждения. Сущ 2 вида этой связи. В одних суждениях предикат не дает нового знания о предм сравнительно с тем знанием, кот уже мыслится в субъекте. Это аналитические уждения. Пример: все тела имеют протяжения (предикат - имеют прот) По К эл-ты матем знания - не понятия, а наглядные представления. В сужд. матем синтез субъекта с предик основывается либо на чувств созерцании пространства, либо времени. Пространство - априорная форма внешнего чувств созерцания (время - внутреннего), что и придает созерц. простр. их безусловную всеобщность и необходимость.Т.о. у К простр и время перестают быть формами сущ вещей. Они становятся априорными формами нашей чувственности.К стремился ослабить зависимость этики от веры. Он утверждает, что не нравственность основана на религии, а наоборот. Опыт показ, что между мор или амор поведением чел и его счастьем не сущ необходимого соответствия. Противоречие междумор повед чел и результатом этого поведения в эмпир жизни не мирится с нашим нравственным сознанием, кот требует справедливого соответствия. Не находя его в мире явлеий, нр сознание вынуждено верить, будто соотв осущ в мире "умопостигаемом". Сущ понятий как свобода, бессмертие и бог объясн по К. верой в "умопостиг" мир. Их бытие не есть истина, доказуемая теоретически, но есть необх постулат или требование "практического разума

Філософія Гегеля.

Чел-к пытается найти ответ на наиб. общие и глуб. вопр.: что предст. собой окр. мир и каково место и предназн. ч-ка в мире? Что лежит в основе всего существ-го: матер./дух.? Подчинен ли мир к-л законам? Может ли ч-к познать окр. мир, что предст. собой это познание? Онтологич. обоснование теории познания (с. т.зр. бытия и его сущности) впервые преодолевается только в 18 веке. Г. пытался показать, что происх. многого из единого м. быть предметом рац. познания, инструментом которого является логич. мышление, а основной формой - понятие. Но это рац. познание особого рода: в основе его лежит диалектич., а не формальн. логика, и движущим мотором ее является противоречие. Г. требует переосмыслить природу понятия. В понятии до сих пор видели субъективное образование, тогда как в действительности “абсолютное понятие” - абсолютное тождество субьекта и объекта - явл. никогда не осуществимым, хотя всегда желанным идеалом. В основе диал-ки Г. лежит идеалистич. предст-е о том, что источник всякого развития - как природы, так и общества, и человеческого мышления - заключен в саморазвитии понятия, а значит, имеет логическую, духовную природу. “Только в понятии истина обладает стихией своего сущ-я , и поэтому диал-ка понятий определяет собой диалектику вещей - процессов в прир. и о-ве. Диал-ка вещей есть лишь отраженная форма подлинной диал-ки, присущей только “жизни понятия”, или, иначе говоря, жизни Логоса, как он сущ. сам по себе, как бы в мышлении Бога. Но и сам Бог мыслится Г. при этом пантеистически - не как личный бог христ. религии, а как безличный процесс самодвижения понятия, с неуклонной необходимостью развивающ. свои определения в диалектич. процессе - через развертывание исходного противоречия и его последующее преодоление. Вселенский диалектический процесс в конечном счете подчинен определенной цели - достижению точки зрения абсол. духа, в которой сняты и разрешены все противоречия и “погашены” противоположности.

Філософія Фейербаха.

Последним великим представ класс нем фил был Л.Феербах (1804 - 1872). Его выдающаяся заслуга в том, что он подверг критике ид. Канта и Гегеля и продолжил традиции матер. Ф. - воинствующий материалист.Ф родился в семье юриста. Поступил в богословский фак. Гейдельбергского унив. Однако через год покидает его. Переезж в Берлин, где слушает лекци Гегеля в унив.С 1828 г. преподает в унив. но его увольняют за отрицание личного бессмертия в работе "мысли о смерти и бессмертии"С 1830г Ф. ведет уединенную жизнь в деревне и публикует свои работы. К1839г. он уже окончательно порывает с идеализмом В 1841г выходит гл. труд - "Сущность христианства" . Затем он публикует "Предвар тезисы к реформе фил", "Основные положения фил. будущего".Осуждая идеалист олкование мышления как внеприродной и сверхчел сущности, Ф приходит к выводу, что вопрос об отнош бытия к мышл есть вопрос о сущности человека, ибо мыслит лмшь чел. Следов фил.,поскольку она реш вопрос об отнош мышл к бытию, должна быть антропологией, т.е. учением о чел, в существовании, в деят которого этот вопрос находит свое фактическое, реальное решение.Науки вскрывают неразрывную связь мышления с мат процессами в чел организме, с чувств восприятиями итд. Чел неотделим от природы; мышление есть необходимое выражение присущей ему биол, физиолог. деятельности. Ф.утверждает: "Нов фил превращает чел, включая и природу, как базис чел, в единственный, универс и высший предмет фил, превращая, следоват, антропологию, в том числе и физиологию, в универс науку." Антропология Ф указыв на его стремление разработать матер сист взглядов.Существенным содержанием и назнач. антрополог. принципа является по Ф. научное истолкование общественного сознания, в кот он видит отражение сущности чел.. Основой антропол Ф является мат учение о природе. Прир явл единственной реальностью, а чел ее высшим продуктом. В чел и благодаря ему прир ощущает себя, созерцает себя, мыслит о себе.Многообразие явл природы не может быть сведено к общей, однородной первоматерии. Природа вечна. Возникновение и уничтожение относятся тоько к отдельным явлениям. Прир бесконечна в пространстве.Ф. отстаивает положение о неразрывной связи материи и движения. Однако не указывает на качественное многообразие форм движ. материи, на их взаимопереход. Ф говорит и о развитии, но понимает ее метафизично.Т.о ф. учение о природе в целом не выходит за рамки метаф материализма. Это сказывается, например, в Ф. определ природы: "Я понимаю под прир совокупность всех чувств сил, вещей и существ, кот человек отличает от себя, как нечеловеческое... Или , беря слово практически, прир есть все то, что для чел - независимо от сверхъест внушений теистической веры - представляется непосредственно, чувственно, как основа и предмет его жизни. Прир есть всет, электричество, магнетизм, воздух, вода, огонь, земля, животное, растение, человек, поскольку он явл существом, непроизвольно и бессознательно действующим, - под словом прир я не разумею ничего более, ничего мистического, ничего туманного, ничего теологического".

Теор познания - сенсуализм. Реальный мир есь чувственно восприним. действительность, следовательно, лишь благодаря чувств восприятиям возможно его познание. Чувств восприятие, непоср по своей природе м.б. также и опосредованным, т.е. давать косвенные свидетельства относительно того,что мы не видим, не слышим, не осязаем... Органов чувств, кот обладает чел вполне достаточно для познания любых явлений. Чувств восприятия в силу своей непосредств связи с вещами никогда нас не обманывают.

Однако он не включает в свое рассмотрение практическую деятельность.Ф признает важную познав функцию теорет мышления и его способности достичь более глубокого познания действительности. Зад мышления - собирать, сравнивать различать, классифицировать чувств данные, осознавать, понимать, обнаруживать их скрытое, непосредственно не являющееся содержание. "Чувствами мы читаем книгу природы, но понимаем ее не чувствами". Мышление носит опосредованный хар-тер, поэтому то, о чем мы мыслим, не всегда явл объектом непосредств восприятия. Как же устанавл истинность наших понятий, их соотв реальной действительности? Путем сопоставл. понятий, теор выводов с чувственными данными.Т.о чувственное созерцание - есть критерий истинности мышления.